ІСТОРІЯ Покровського краю сягає своїм корінням в ХVIII століття.
Ще в ХІV-XVII століттях в нашій місцевості кочували орди кримських татар. Уздовж річки Вовчої пролягав Муравський шлях, яким яничари гнали в рабство українців.
В XVII столітті ці землі належали Запорізькій Січі. Після знищення Січі і приєднання Криму до Росії сюди переселилось багато козацьких сімей.
Згідно указу Азовського генерал-губернатора Черткова було засновано декілька військових слобідок, в тому числі і Покровська (в 1779 році). Слобода росла. Перед першою світовою війною у Покровському було 5 земських і 2 церковно-приход-ських шкіл. У церковно-приходській школі навчалося 30 дітей. Земська лікарня мала 13 ліжок для стаціонарного лікування.
В 1923 році Покровське стало районним центром.
Покровський район розташований вздовж річки Вовчої та її приток Янчуру і Гайчуру. Межує з Гуляйпільським і Новомиколаївським районами Запорізької, Великоновоселківським Донецької та Межівським і Васильківським районами Дніпропетровської області.
Невпинного часу рука Зрива календарні листки Видзвонює осінь в церквах, Німіють в мовчанні хрести. Сірко на Покрову святу Тут військо турецьке розбив, І в пам'ять про битву оту Зимівник вогні засвітив. І з нього себе почало Покровське моє степове, Крізь війни і злидні пройшло, З руїн підвелося живе. Ті мужні походи Сірка - У пісні вітрів степових, І Вовчої хвиля дзвінка Відлунює славу про них. Життя нині в нас непросте, У скруті козацький наш край... Покровське ж стрічає гостей, Духмяний вруча коровай. О.ГАСЕНКО. |
Пишіть